Коли заходить мова про іржаву воду, більшість із нас уявляє рідину коричнево-бурого кольору, що тече з крана, яку й водою складно назвати. Тим часом сліди іржі можуть бути присутніми в прозорій на вигляд воді. Це, звісно, не робить таку воду корисною. Та й нешкідливою для організму її не назвеш.

Обережно: прозора вода?

Іржею, як відомо, називають оксиди й гідрооксиди заліза — оксиди, що утворюються в результаті реакції заліза з киснем у присутності води або вологого повітря. Тобто за наявності кисню і води й за достатньої тривалості в часі будь-яка маса заліза зрештою перетворюється на іржу і руйнується. Відомо також, що в земній корі залізо є в дуже великих кількостях. У прісних природних водах рівень його вмісту варіюється від 0,5 до 50 мг/л. При цьому характерний жовтий відтінок і неприємний присмак заліза вода набуває вже при концентрації 0,3 мг / л.

У питній воді залізо може бути присутнім через застосування залізовмісних коагулянтів або внаслідок корозії сталевих або чавунних труб у системі розподілу води. При цьому іржа може утримуватися у воді як у вигляді досить великих частинок - окалин, так і у вигляді дрібніших - колоїдних частинок.

Фахівці, говорячи про високу концентрацію заліза у воді, додають, що нерідко крім видимих слідів його присутності - того самого бурого кольору й характерного запаху - цей елемент у воді може бути в так званій двовалентній формі.

Вода в цьому випадку буває зовсім прозорою, але з часом, окислюючись, все одно набуває поганого запаху і неприємного смаку, а при зберіганні на повітрі стає каламутною, виділяючи бурий осад. Саме залізо є у воді у вигляді неорганічних сполук, які організмом не засвоюються. Втім, це слабка втіха, адже надлишок заліза часто спричиняє алергічні реакції та захворювання крові у людини.

Чистий смак здоров'я

Але в побуті під «шкідливою іржею» ми все ж таки розуміємо не тільки самі з'єднання заліза в питній воді. Справа в тому, що, проходячи трубами, вода — особливо з «хлоргенеруючими» реагентами — викликає корозію металевих труб. І більшість заліза вимивається саме з них — разом з іншими металами, що входять до складу матеріалу труб: ванадій, хром, марганець і метали, що належать до «важких», — кобальт, нікель, цинк. Якщо при цьому є сіль, наприклад, є контакт із солоною водою, корозія відбувається швидше в результаті електрохімічних реакцій.

З водою все це «добро» потрапляє до наших побутових кранів, а звідти — до організму. Вихід очевидний: механічно позбавлятися від окисленого заліза, що випадає в осад. Донедавна цим способом користувалися не тільки в домашніх умовах, а й у промислових масштабах - воду просто відстоювали (що, як і кип'ятіння, не позбавляє розчинених солей металів) і зливали. Але використовувати застарілі методи сьогодні немає необхідності - сучасні технології водоочищення допоможуть Вам позбутися і іржі, і багатьох інших небезпечних забруднювачів.